Студентці-магістрантці спеціальності «Філологія» факультету ІФСК СумДУ Олександрі Кучерук призначено іменну стипендію Верховної Ради України на 2020/2021 навчальний рік.
Плідна праця на заняттях та позанавчальна діяльність дівчини не залишилися непоміченими. Олександра – активна учасниця наукових конференцій, перекладацьких конкурсів, різноманітних тренінгів і курсів. У постійному розвитку та вдосконаленні професійних якостей вона вбачає не тільки користь для власного майбутнього, але й неймовірну насолоду:
– Мені цікаво вивчати, наприклад, як функціонують, змінюються та розвиваються мови. Не лише іноземні, але й наша, солов’їна. Захоплююся тим, як мова передає культуру народу. Йоган Вольфганг фон Гете говорив: «Wer fremde Sprachen nicht kennt, weiß nichts von seiner eigenen» (Той, хто не знає іноземні мови, нічого не знає і про власну). Тож, пізнаючи інші мови, я більше ціную рідну, відчуваю себе частиною чогось значимішого.
Стипендіатка висловлює щиру подяку викладачам, які власним прикладом мотивують і надихають:
– Щодня бачу, як високопрофесійні фахівці своєї справи вчаться, слідкують за новими науковими й освітніми тенденціями, збагачують свої знання, щоб передати їх студентам. Мимоволі запалюєшся цим, прагнеш стати кращим утіленням себе.
Окрім прагнення до професійного розвитку й удосконалення, дівчина має велике та чуйне серце – тривалий час була учасником студентського волонтерського руху. Розповідає, що до волонтерської діяльності її підштовхнули любов до людей та світу.
– Подобається бути корисною, розуміти, що можу чимось допомогти іншим. Із теплотою згадую часи, коли їздили в дитячі будинки та приносили малечі невеличке свято, допомагали в центрі перетримки тварин, влаштовували волонтерські акції в університеті.
Для студентів #найкращого_факультету_галактики стипендіатка має кілька порад. По-перше, визначити мету й рішуче до неї йти, не відступати перед труднощами, адже вони дарують безцінний досвід. По-друге, завжди прагнути більшого, не задовольнятися встановленими рамками, адже ніхто крім нас не знає, чого саме ми жадаємо. І найголовніше – більше мріяти, бо мрії надихають.
Анастасія Кизим, студентка групи ЖТ-11