Щороку 19 грудня відзначається День святого Миколая – свято чудес і подарунків. І хоча викладачі й студенти факультету ІФСК СумДУ вже давно дорослі, вони також вірять у зимову казку та мають про що попросити Святого Миколая цьогоріч.

У християнській традиції Святий Миколай вважається першим помічником у життєвих негараздах, джерелом духовної підтримки та рятівником від несправедливості.

Історія розповідає, що майбутній Святий народивсь у багатій родині, але рано втратив батьків і вирішив використати свій спадок для допомоги нужденним. Оповідок про те, як саме Миколай допомагав людям, багато: комусь Миколай поклав мішечок із грішми під подушку, хтось знайшов золоті монети у шкарпетках, розвішених над комином, а хтось отримав допомогу просто з рук Святого.

Нині День святого Миколая асоціюється з дитинством, написанням листів та очікуванням дива. З роками подарунки під подушкою змінюються, та незмінними залишаються теплі спогади й відчуття казки, що дарує прийдешнє свято.

– У дитинстві ми з молодшою сестрою завжди писали листи до Миколая, – розповідає студентка спеціальності «Менеджмент соціокультурної діяльності» Олена Дубодєлова. – У якості подарунка я зазвичай отримувала солодощі та іграшки. Коли подорослішала, подарунки змінилися на щось для школи, хобі або догляду за собою. Цього року моє бажання більш нематеріальне. Хочу, щоб нарешті скінчилася пандемія та карантин, і ми змогли повернутися до звичного способу життя.

Спогадами з дитинства, пов’язаними зі святом, поділився і студент спеціальності «Журналістика» Артем Ющенко:

– День святого Миколая запам’ятався солодощами та різними іграшками під подушкою. Найбільш бажаним подарунком, був меч, а ще «кіндери», які тоді здавалися безцінними. Цього року очікую щось солоденьке від представників Миколая поштою.

Та не всі в дитинстві отримували лише бажані подарунки. 

– День святого Миколая для мене асоціюється з лозиною. – Розповідає студент спеціальності «Філологія» Максим Коровай. – Мабуть тому, що був дещо нечемним. Хоча, правду кажучи, окрім різочки часто отримував солодощі. Цього року в мене вже недитячі бажання, в святого Миколая попросив би завершення пандемії та повернення Україні Криму.

Спогадами про святкування Дня Миколая поділилися й викладачі факультету ІФСК СумДУ.

 – Я зростала в комуністичні часи, тож День святого Миколая ми не відзначали, – розповідає завідувачка кафедри іноземних мов Наталія Таценко. – Святкувати почала вже тоді, коли у мене з’явилась донька. Вона завжди дуже чекала на цей день, а моїм головним завданням було гарно заховати подарунок, щоб не знайшла його до свята.

 – У моєму дитинстві такого свята не було, – ділиться доцент кафедри журналістики та філології Ярослав Яненко, – Пам’ятаю перші святкування вже в дорослому віці. Для мене День святого Миколая асоціюється, перш за все, зі святом, коли дітки чекають на подарункові пакунки та солодощі. Цього разу на День Миколая бажаю здоров’я своїм близьким і рідним.

– Не можу згадати бодай одне свято Миколая, коли залишалася без подарунків, – говорить старша викладачка кафедри германської філології Олена Овсянко. – Завжди отримувала саме те, що хотіла, і дуже цьому раділа. Свято, подарунки та початок новорічних свят – приблизно такими словами можу описати День святого Миколая. Цього року маю багато бажань, а які – Чудотворець знає сам.

– День святого Миколая асоціюється у мене з дивом, очікуваннями та гостинцями, – зауважує доцент кафедри журналістики та філології Інна Сипченко. – Подарунки в мене були різні, але найбільше запам’яталися ювелірні прикраси. Цього року на День святого Миколая хочу, аби весь світ повернувся до звичного життя: щоб ми могли подорожувати, дихати на повні груди та нічого не боятися.

Свято Миколая, безумовно, повертає нас у дитинство та занурює в казку. Кожен чекає на диво, здійснення найзаповітніших бажань та довгоочікувані подаруночки. Цьогоріч представники факультету ІФСК СумДУ не чекають прикрас чи солодощів, усіх об’єднує мрія про здоров’я, мир і життя у звичному ритмі.

#найкращий_факультет_галактики вітає усіх із Днем святого Миколая та бажає домашнього тепла, затишку й здоров’я, віри в казкові дива, що неодмінно здійсняться.

Карина Чорнобук, студентка групи ЖТ-81