6 червня медійники України традиційно відзначають професійне свято. Святкує День журналіста України й факультет ІФСК СумДУ, адже тут здобувають освіту майбутні фахівці журналістської справи. З нагоди свята юні акули пера вирішили розказати, які професійні відкриття вони вже встигли для себе зробити, та які міфи про журналістику були розвінчані в процесі навчання.

Коли ми спостерігаємо за чиєюсь роботою з боку, в нас складається певне уявлення про особливості тієї чи іншої справи. Так і з журналістикою. І лише глибоке занурення в світ професії розкриває незнані горизонти.

Наприклад, багато хто вважає, що робота журналіста полягає лише у написанні гарних та цікавих текстів. Але це тільки вершина айсбергу. Саме з таким міфом зіштовхнулася теперішня студентка-першокурсниця Анна Оропай, коли тільки обирала свою професійну стежину:  

– Я боялася того, що єдине, що ми будемо робити – це писати, писати та знову писати інформаційні повідомлення. Відкриттям стало те, що журналісти не тільки інформують, але й проводять змістовний аналіз. Фактчекінг став моєю улюбленою частиною роботи.

Насправді, журналістика – не лише новинна стрічка. Працівник медіа – трішки письменник, часом дослідник, іноді психолог та соціолог, деколи навіть детектив. У цьому й полягає вся цікавість і своєрідність професії. А ще – багатогранність журналістської справи розкриває перед майбутнім фахівцем велику кількість професійних можливостей. Та розуміння цього інколи приходить лише під час навчання. Наприклад, першокурсник Захар Ювко свого часу відчував деяке занепокоєння з приводу подальшого працевлаштування:  

– Який страх я відчував перед початком навчання? Напевно, основні мої переживання були пов'язані з високою конкуренцією на ринку праці. Однак, зараз я розумію, що журналістика – не просто робота, за яку хтось отримує гроші; це покликання служити правді, інформувати та допомагати людству словом. Це те, заради чого ми вчимося й працюємо. Суспільству потрібні професійні журналісти. Треба стати майстром своєї справи, тоді й робота завжди буде.

Іще один міф, який непокоїв хлопця: «сором’язливим не місце в журналістиці».

– Переживав, що журналісту необхідно бути надзвичайно наполегливим і сміливим, аби навіть взяти інтерв'ю. Я, як людина сором'язлива і доволі тиха, сприйняв це як серйозний виклик. Наразі страх потроху зникає. І за це я дякую своїм викладачам, адже на заняттях ми вчимося ставити запитання, опановуємо тонкощі професії, що додає впевненості.

Усі погоджуються, що журналіст має добре володіти мовою, бути активним і цікавим співрозмовником, та не всі знають, що цього також можна навчитися. Значна частина навчання журналістиці спрямована на опанування практичних навичок, і перш за все – подолання страху помилок. Студентка Сніжана Білошапка розповідає, що саме під час навчання в університеті вона поборола «страх білого аркуша»:

– Мені подобається, що викладачі дають змогу навчатися на своїх помилках. Якщо в мене щось не вийшло з першого разу, замість того, щоб поставити мінімальний бал, вони допомагають опрацювати недосконалості у роботі, виправити помилки й отримати вищий бал. Я вважаю такий підхід більш дієвим, адже коментарі викладачів стосовно помилок допомагають уникати їх у майбутньому.

А що ж з приводу іноземної мови? Журналістам без неї нікуди. Та невпевненість у власному рівні володіння англійською – далеко не привід відмовлятися від мрії.  

– Я мріяла навчатися журналістиці ще класу з сьомого, але турбувалася через рівень володіння англійською, – поділилася студентка Анастасія Сабчук. – Та вступивши до університету, зрозуміла, що розвивати англійську можна будь-коли, адже журналістика – не тільки про вміння гарно говорити.

Насправді, журналістика багатогранна та різноманітна, кожен  може знайти у ній щось, що припаде до душі. Саме так бачить журналістику випускниця Каріна Чорнобук:

– Коли я прийшла навчатися на журналіста, відкрила для себе і секрети української мови, і таємниці теле- й радіовиробництва. Я відчула себе психологом, вивчаючи як правильно впливати та доносити інформацію до людей. Потім я була у ролі фотографа, дизайнера, верстальника… Вважаю, що після завершення навчання ми виходимо в світ впевненими у собі особистостями з потужною базою знань та широким світоглядом.

Тож виходить, що головний міф про журналістику полягає в тому, що журналістом потрібно народитися. А насправді виявляється, що всього можна навчитися, варто лише мати бажання, наполегливість і віру в свої сили. А факультет ІФСК СумДУ в цьому допоможе.

#найкращий_факультет_галактики вітає усіх працівників медіасвіту й майбутніх журналістів із професійним святом. Нехай ваше навчання буде цікавим та натхненним, а робота – приносить задоволення та мотивацію рухатися далі.

Анастасія Кизим, студентка групи ЖТ -11